Павличко Дмитро «Живиця»

Жанр: Детские книги

Уривок з твору: У дитинстві їздив я з батьком у Смеречину по дрова. — Тату, а що то витікає з дерева? — Душа його. Живиця! Живиця світила на чорній корі, мов надчавлене гроно винограду. Я хотів зірвати її. Ого! Вона схопила мене за руки, за рукава, за кожен клапоть моєї одежі, ніби намагалася єство моє втягнути у глибини відкритої смерекової жили. З подивом я дивився, як вона червонястими краплинами мляво котиться вниз, а пізніше всупереч законові тяжіння повертається до порубаного місця, з якого вийшла, до рани, щоб затягнути її, зцілити деревину. — А в людини є живиця? — Є. Але то не кров, а те, що світить в душі й дає тобі дар мови. Твоя мати, рідна Земля, небеса, пісня — все, що ти любиш — твоя живиця.

— А вона може витекти?

— Може. Але вся з доброї людини не витече ніколи.