Шокерик-Доникiв Петро «Дідо Иванчік»

Жанр: Современная проза

Історія «Діда Иванчіка» — шлях горянина, мисливця і мольфара. На кичерах і зарінках Иванчік, конкуруючи за право бути найкращим, практикує «замовляння», «обертини» й «чінки», відвідує весілля й похорони, церкву й полонину, має справи з бандитами й бісами, косарями й мольфарами, будує, танцює, рефлексує і курить люльку. «Дідо Иванчік» — це також проникнення у свідомість гуцула наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття, де градовий бог є не менш реальним за цісаря, а кохання до мавки може бути сильнішим за любов до власної дружини.

---

«Дідо Иванчік» — найбільший і, безперечно, найважливіший текст, писаний гуцульською. Ця важливість формується з двох рівнозначних складових:

1. 1) літературної — адже це самобутній і цікавущий у художньому сенсі роман із харизматичними персонажами та розмаїтими родинними, соціальними, психологічними, гумористичними, міфологічними, мисливськими, ба навіть детективно-кримінальними сюжетами, які міцно сплетені між собою;
2. 2) історично-фольклорно-етнографічно-пізнавальної — адже тут у художній формі прописані звичаї, вірування, традиції, обряди, ремесла, уклад життя старовіцької Гуцульщини.

Очевидно, що такий текст мусить бути доступний для читача у всіх куточках України. Тому місія перекласти його сучасною українською літературною мовою, яку взяло на себе видавництво Discursus за підтримки Українського Культурного Фонду, видається мені надважливою. Те, що саме мені довірили виконати цей переклад, — велика для мене гордість. Уповні свідомий цієї відповідальності, я намагаюся зробити цей дивовижний текст максимально доступним для сприймання кожної людини, яка читає українською, — і водночас якнайповніше зберегти його мовностилістичний колорит, без якого твір чимало втратив би. Сподіваюся, що я виправдаю довіру і залишуся в перекладеному тексті максимально непомітним — щоб Гуцульщина заговорила всій Україні сама про себе голосом Петра Шекерика-Дониківа — і Україна її почула. Іван Андрусяк